Інформація про актуальні ініціативи, заходи та новини, які реалізуються

Про гендерну рівність

Євроінтеграційні прагнення України стали невід’ємними реаліями політичного сьогодення. Підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна продемонструвала відданість демократичним європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «враховувати питання рівності між чоловіками і жінками при розробці та впровадженні законів, постанов, адміністративних положень, політики і заходів».

Термін „ґендер” – означає різні соціальні ролі, обов’язки та ідентичності жінок і чоловіків та співвідношення сил між жінками й чоловіками у певному суспільстві. Ґендерні ролі та ґендерні відносини у різних країнах і культурах відрізняються й можуть бути різними навіть у різних груп одного суспільства.

Термін „стать” стосується біологічних відмінностей між жінками і чоловіками.

Гендерна рівність — це можливість для людей будь-якої статі вільно обирати кар’єру, релігію, спосіб життя тощо. Права, можливості та доступ до суспільства не має залежати від статі та гендеру.

Глобально ця концепція передбачає усунення всіх соціальних бар’єрів, які заважають проявитися як особистості.

При цьому, помилковою є думка, що гендерна рівність — це однакове ставлення до всіх. Ні, кожна людина має свої індивідуальні якості та навички. Саме їх, а не стать та пов’язані з нею стереотипи, мають враховувати під час, наприклад, прийняття на роботу.

Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками.

Гендерна нерівність або дискримінація бере початок з давніх стереотипів, які укріпилися в нашій свідомості. Саме через соціальні бар’єрибагато людей досі відкидають концепцію рівності. Мова йде про нав’язані соціальні ролі чоловіків і жінок, стереотипи щодо їх сили, витривалості чи інтелекту. Хибні й примітивні очікування, що чоловік народжений для тяжкої роботи, а жінка — для виховання дітей так довго транслювалися з медіа, реклами та кіно, що для їх остаточного викорінення треба багато часу та зусиль.

Досягнення гендерної рівності має нескінченний перелік переваг.

• Розвиток бізнесу (гендерна різноманітність покращує організацію інновацій та продуктивності);
• Розвиток економіки (значну роль у цьому відіграє усунення гендерного розриву в оплаті праці);
• Покращення здоров’я (якщо гендерну рівність буде реалізовано у сфері охорони здоров’я – жінки отримають більш якісний догляд, що призведе до поліпшення загального стану здоров’я суспільства);
• Позитивні зміни в родині (оскільки жінки вважаються основними особами, що доглядають за дітьми, чоловіки часто не можуть отримати відпустку наприклад в літні місяці. Проте, коли чоловіки, і жінки зможуть брати відпустку для сім’ї без дискримінації за ознакою статі, це зміцнить сім’ю);
• Залучення жінок до політики (більшість політичних систем, орієнтовані на чоловіків. Якби гендерну рівність було реалізовано, набагато більше жінок, може бути залучено до політичного процесу, це включає політичне лідерство).

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків

   Ґендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками – це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів.

    Критичним аспектом у досягненні ґендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення ґендерної рівності.

    Принцип ґендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції України закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя цієї статті безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо. Окрім даної норми, ґендерної рівності торкаються статті 21, 51 Конституції України.

    Крім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками, Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права.

    На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків».

    Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

    Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:

-утвердження ґендерної рівності;

-недопущення дискримінації за ознакою статі;

-застосування позитивних дій;

-забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

-забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;

-підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;

-виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;

-захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

    Окремий розділ Закону присвячено: забезпеченню рівних виборчих прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (ст. 11-12); забезпеченню рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (ст. 13); у здобутті освіти та професійній підготовці (ст. 14-15), у праці та одержані винагороди за неї (ст. 16-17), у сфері підприємництва (ст. 18), соціального захисту (ст. 21-25).

    Варто зазначити, що у статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» держава зобов’язує роботодавця не лише:

-створювати умови праці, що дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

-забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;

-здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

-вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань, але й забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, що може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

    Законом передбачена відповідальність за порушення законодавства України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, згідно якої, для осіб винних в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, встановлено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.