Гендерна рівність

Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"

Нормативна база

Гендерна рівність та її переваги

Найчастіше під гендерною рівністю розуміють рівність прав жінки та чоловіка, хоча в деяких країнах, зокрема у Європейському Союзі, офіційно на законодавчому рівні визнано й третю стать (третій гендер).

Україна є правовою державою, демократичною, з чітко визначеним напрямом зовнішньої політики, що націлений на європейське співтовариство, з високими європейськими цінностями. Україна однозначно вирішила слідувати правовим принципам і поважати себе як державу, а отже, і поважати своїх громадян — чи ти жінка, чи чоловік.

Як жінка я можу стверджувати, що негативні гендерні стереотипи зникають із життя з року в рік, а економічні можливості для жінок, зокрема й у сферах зайнятості, розширюються, усуваючи дискримінацію за ознаками статі. Безумовно, чоловік зможе все, але жінка буде з ним нарівні, і юридичний бізнес є гарним цьому прикладом. До речі, топові юридичні фірми віддають перевагу професіоналізму людини, а не її статі.

Водночас подекуди розгортаються дискусії про дискримінацію чоловіків щодо жінок, як-то збільшення трудовим законодавством гарантій для жінок порівняно з чоловіками чи встановлення чоловікам більших обов’язків воєнними законами.

Проте рівність прав — це саме про право, а не про обов’язок, який покладається на громадянина, чи про додаткові гарантії. Українське законодавство покращується в напрямі забезпечення реалізації прав людини, зокрема за ознакою статі. Справжня демократія потребує рівноправної участі жінок і чоловіків у суспільному житті.

Відповідно до ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками статі. За європейськими стандартами, для підтримки рівних можливостей і ставлення до чоловіків і жінок у трудовій сфері необхідно врівноважувати їх професійну відповідальність щодо сімейних обов’язків, а не забирати додаткові гарантії, передбачені трудовим законодавством для жінок-матерів, що вбачається, наприклад, з Рамкової угоди щодо батьківської відпустки, введеної Директивою 2010/18/ЄС.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації, зокрема за ознаками статі, з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина врегульовано Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Так, профільним законом визначені основні терміни і правила гри, а головне — проєкти нормативно-правового акта мають пройти антидискримінаційну експертизу.

Для досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства, ліквідації дискримінації за ознакою статі й застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України, прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

З метою виконання його норм Мінсоцполітики наказом від 7 лютого 2020 року №86 затвердило Інструкцію щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів, в якій встановлено загальні вимоги до застосування гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів.

Згідно з даними Європейської комісії, криза COVID-19 непропорційно вплинула на жінок і дівчат, оскільки більшість жінок працюють у вразливих секторах, вони втрачають роботу в 1,8 раза частіше, ніж чоловіки, тому було запропоновано новий План дій ЄС із гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у зовнішній діяльності на 2021–2025 роки.

В Україні ж ситуація ще гірша через воєнний стан, який суттєво вплинув на забезпечення рівності прав і свобод людини. Права жінок стали ще більш вразливими у результаті вимушених переселень у більш безпечні місця чи тимчасового захисту в інших країнах.

Кабінет Міністрів України 12 серпня 2022 року розпорядженням №752-р схвалив Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затвердив операційний план з її реалізації на 2022–2024 роки.

За змістом Державної стратегії Уряд зазначив, що загалом нормативно-правову базу щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків удосконалено, проте механізм їх забезпечення в усіх сферах життєдіяльності суспільства потребує розвитку на всіх рівнях.

Кабінет Міністрів України виснував, що у діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування спостерігається недостатній рівень застосування гендерних підходів, зокрема щодо врахування потреб та інтересів різних груп жінок і чоловіків на етапах формування, реалізації та моніторингу політики, планування і розподілу бюджетних коштів, надання послуг.

Отже, насправді рівень рівності прав і можливостей жінок і чоловіків не є достатнім.

Уряд України з огляду на виклики сьогодення, пов’язані з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією рф нових територій України, в грудні 2022 року актуалізував Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року. Метою Національного плану є створення умов для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системної протидії насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з конфліктом.

Подібні цілі відповідають реаліям сьогодення і, на мій погляд, мають бути серед пріоритетних. Увагу Національного плану приділено різним групам жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, серед яких:

− внутрішньо переміщені особи;

− постраждалі від насильства, пов’язаного з конфліктом, зокрема сексуального;

− постраждалі від катувань/тортур під час утримання незаконними збройними формуваннями;

− особи, вразливі до потрапляння в ситуації торгівлі людьми, сексуального насильства, зґвалтування, катування;

− особи з інвалідністю, особи похилого віку, інші маломобільні групи, які проживають на територіях, наближених до районів воєнних (бойових) дій (лінії розмежування);

− особи, які проживають у районі воєнних (бойових) дій;

− особи, які повернулися з полону;

− особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та/або під юрисдикцією інших держав (перебувають у полоні/примусово вивезені до російської федерації/вимушено виїхали за кордон);

− особи, які постраждали від торгівлі людьми;

− особи, які зазнали матеріальних збитків через бойові дії та обстріли;

− волонтери;

− спеціалісти, залучені до надання допомоги та реабілітації;

− інші групи.

У питаннях гендерної рівності Національний план передбачає також проведення навчань для фахівців, які надають допомогу постраждалим, щодо застосування гендерного підходу під час надання послуг; визначення належних механізмів документування, оцінювання та відшкодування збитків особам, які постраждали від насильства, пов’язаного з конфліктом, з урахуванням гендерного підходу; розроблення та затвердження методичних рекомендацій з реалізації гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад; проведення інформаційних кампаній, спрямованих на подолання гендерних стереотипів, формування нульової толерантності до насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом; розроблення та впровадження методичних підходів з оцінювання якісного показника знань науково-педагогічного складу щодо впровадження та реалізації гендерної політики.

Загалом функцію з організації здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства виконує Урядовий уповноважений з питань гендерної політики, на сьогодні — пані Катерина Левченко, яка досить активно сприяє забезпеченню реалізації розвитку державної гендерної політики, тим паче в умовах війни.

Крок за кроком ми покращуємо своє законодавство та менталітет, усуваючи диспропорції рівності прав і можливостей жінок і чоловіків у різних сферах суспільних відносин, зокрема прояви сексизму, які все ще залишаються притаманними українському суспільству, попри те, що жінки в Україні і в умовах російсько-української війни продовжують невпинно руйнувати усталені стереотипи щодо соціальних ролей жінок і чоловіків.

Гендерна рівність є одним із принципів забезпечення прав людини, основою демократичного розвитку держав та світової спільноти.

Загальною декларацією з прав людини закріплено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію.

З метою ліквідації дискримінації щодо жінок у Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок держави-сторони зобов’язалися включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої національні конституції та інше законодавство, встановити юридичних захист прав жінок на рівній основі з чоловіками, утримуватися від вчинення будь-яких дискримінаційних актів або дій щодо жінок та гарантувати, що державні органи, установи організації та підприємства діятимуть відповідно до цього зобов’язання. Ця Конвенція була ратифікована Україною 19 грудня 1980 року.

Україна підписала та ратифікувала у 2014 році Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, продемонструвала відданість європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «вживати заходи щодо досягнення рівності між чоловіками і жінками в усіх галузях, і зокрема, в політичній, соціальній, економічній і культурній галузях».

Принцип гендерної рівності закріплений у статті 24 Конституції України. Частина третя цієї статті безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо. 

У Законі України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» поняття гендерна рівність визначено як – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості щодо його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати однакову участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Державна політика нашої країни спрямована зокрема на утвердження ґендерної рівності та недопущення дискримінації за ознакою статі, у зв’язку з чим, чинне законодавство та проекти нормативно-правових актів підлягають ґендерно-правовій експертизі, яка проводиться Міністерством юстиції України. 

Так, у результаті ознайомлення з деякими Висновками такої експертизи встановлено, що положення Закону України «Про вищу освіту» та Закону України «Про соціальні послуги» не призводять до дискримінації за ознакою статі та здійснюють однаковий вплив як на чоловіків, так і жінок. Проте, положення Закону України «Про відпустки» є гендерно дисбалансованими на користь певної статі.

Рівність у трудових правах громадян визначається, в тому числі, Кодексом законів про працю (ст.21), відповідно до якого встановлений обов’язок дотримуватись рівності трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці. 

На виконання цієї статті роботодавець зобов'язаний: 

• створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
• забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;
• здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
• вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;
• вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

З аналізу законодавства очевидно, що ще потрібно працювати над приведенням документів у відповідність до міжнародних стандартів. Проте, Україна вже активно працює над впровадженням принципу рівності чоловіків і жінок у національне законодавство.

Про рух у цьому напрямі також свідчить те, що у вересні 2020 року Україна отримала офіційний статус учасниці «Партнерства Біарріц» – міжнародної ініціативи щодо рівних прав і можливостей для всіх. 

Основними напрямами роботи, як учасниці «Партнерства Біарріц», є реформування законодавства у сфері соціальних відпусток, пов’язаних із народженням дитини та доглядом за нею – батько і мати матимуть однакові можливості по декрету; наскрізну інтеграцію ґендерного компоненту в освітній процес – впровадження гендерної рівності в освітні процеси, однаковий доступ до освіти хлопцям та дівчатам, незалежно від вибору професії; розвиток інклюзивного та ґендерно чутливого публічного простору, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення – люди з особливими потребами матимуть рівний доступ до інфраструктури; забезпечення ефективної реалізації законодавства у сфері протидії домашньому та ґендерно зумовленому насильству – держава готова стати на захист постраждалих шляхом створення нових притулків, кімнат кризового реагування та надання різного виду допомоги; зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків.

Впровадження гендерної рівності є однією з важливих умов позитивних змін у житті демократичного суспільства загалом, соціально-економічного розвитку, реалізації прав людини та її особистості.