Україна - одна з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі
Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення МОМ, з 1991 року понад 260 000 українців постраждали від торгівлі людьми, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.
У зв’язку зіскладним економічним становищем в країні, багато українських громадян, прагнучи отримати високооплачувану роботу, виїжджають за кордон. При цьому навіть не підозрюють про те, що легально влаштуватися в більшості країн Європи вкрай непросто. Безпечно зробити це можна через державні центри зайнятості або звернувшись до консульської установи країни призначення. Проте, частіше за все, люди покладаються на послуги напівлегальних посередників, які беруть на себе оформлення документів. В результаті чого, відсутність належних знань про відповідальність за нелегальне перебування в країні або нелегальну працю робить трудових мігрантів уразливими для торговців людьми.
30 липня відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми. За ініціативи Міністерства соціальної політики у співпраці з Представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні та Координатором проектів ОБСЄ по всій Українів цей день проходитимуть інформаційні заходи.
Запорізька обласна служба зайнятості приєднується до цієї акції. У всіх центрах зайнятості та філіях пройдуть інтерактивні заходи та вебінари, направленіна підвищення рівня поінформованості громадян про небезпеку потрапляння у ситуацію торгівлі людьми.
«Ми приділяємо особливу увагу запобіганню торгівлі людьми у співпраці з державними установами в галузі соціальної політики та освіти,підвищенню обізнаності громадськості у сфері захисту прав і свобод. Закликаємо виважено ставитись до питання вибору роботи та інформуємо про переваги роботи саме в Україні», – ділиться директорка Запорізького обласного центру зайнятості Ірина Дуднік.
Щороку 30 липня, починаючи з 2014 року, світова спільнота відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році з метою підвищення інформованості громадськості про цю глобальну проблему. З нагоди відзначення Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми в Більмацькій районній філії Запорізького ОЦЗ заплановано проведення інформаційної кампанії, метою якої є інформування та підвищення рівня обізнаності населення щодо проблеми торгівлі людьми, поширення важливої інформації про цю проблему та небезпеку, яку вона становить.
З історичних джерел ми знаємо, що в 15-17 ст. основним джерелом надходження рабів на татарські невільничі ринки були українці. В 21 ст. у світі продовжує процвітати торгівля людьми. Такий експорт «живого товару» здійснюється до Турції, Італії, Іспанії, Німеччини, країн колишньої Югославії, Угорщини, Греції, Росії, Арабських Еміратів, Ізраїлю, США та інших країн. Чоловіків використовують у якості будівельників, шахтарів, жінок – як домогосподарок, кравчинь, посудомийниць. Окрім звичайної експлуатації жінки стикаються з експлуатацією у сфері сексуального бізнесу. Як свідчать сучасні соціологічні дослідження, торгівля людьми за рівнем прибутків поступається місцем лише торгівлі наркотиками та зброєю, до того ж ризик ділків набагато менший чи практично відсутній.
Реальність така, що громадяни нашої країни продовжують масово виїжджати за кордон, ризикуючи при цьому стати жертвами торгівців людьми. За цим стоять великі гроші. Для цього створюються агентства по працевлаштуванню та фірми – одноденки, поширюється в газетах рекламна інформація про працевлаштування за кордоном. Торговцям допомагають тисячі людей, які свідомо, чи не задумуючись, вербують за кордон. Вони приходять на дискотеки, стоять в людних місцях, біля навчальних закладів, ходять по будинках в окремих селах. Вербувальниками можуть стати і люди, яким ти довіряєш – знайомі, сусіди. Тому потрібно цікавитися документами вербувальників, просити їх показати нотаріально завірене доручення, в якому вказано право цієї людини вербувати людей для роботи за кордоном.
Торгівля "живим товаром" як асоціальне, кримінальне явище має особливість пристосовуватися до нових умов життя, міняти свої форми і методи залежно від економічної і соціальної ситуації у кожній конкретній країні й у світі взагалі. з часом з'являються нові тенденції в торгівлі людьми. Змінюються методи та підходи злочинних угруповань, способи вербування, групи ризику. Загалом зміни мають такі вияви: потерпілими від торгівлі людьми стають і чоловіки; усе менше жінок у віці за 35 років, а більше молодих – 15 – 19 років вивозяться для роботи у секс-індустрії, що свідчить про тенденції до омолодження бізнесу і дитячого рабства; з'являється інформація про факти торгівлі дітьми; торгівці висувають більше вимог до "якості товару"; усе більше з'являється потерпілих від торгівлі людьми, які використовувалися не в секс-бізнесі, а експлуатувалися в домашньому господарстві, на напівлегальних та нелегальних мануфактурах та фабриках (їх вік 30 – 50 років); відкриваються нові місця пошуку товару (торгівці переходять до вербування у сільську місцевість);
Об'єктом торгівлі людьми може бути будь-яка людина незалежно від віку й статі: чоловіки – з метою над експлуатації, діти з метою використання в жебрацтві, будь яка людина – для вилучення і трансплантації органів. Складова частина цієї злочинної діяльності – торгівля жінками з метою використання їх у сексуальному бізнесі. Сексуальна сфера – тільки один з можливих варіантів експлуатації купленої жінки. Крім цього, існують примусовий шлюб, насильницьке використання в домашньому господарстві, у промисловому й сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово або на замовлення та ін. Поширюється внутрішня торгівля – з метою втягнення до порнобізнесу та проституції дітей, у тому числі на замовлення іноземців; змінюються форми торгівлі людьми, шляхи вивезення, зростають масштаби проблеми. Найбільш уразливими до торгівлі людьми є такі категорії осіб: незаміжні жінки; самотні матері; розлучені особи; молодь; діти вулиці; діти-сироти;вихідці з неблагополучних сімей; особи, які зазнали насильства (зокрема сексуального); матеріально не забезпечені особи; особи з проблемами психічного здоров’я; дискриміновані, стигматизовані особи.
Торгівля людьми означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.
Відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних націй проти транснаціональної злочинності, торгівля людьми включає: дії: вербування, перевезення, приховування або одержання людей, передачу й продаж (плата або отримання); способи: загроза силою, застосування сили, боргова кабала, шантаж, насильство, викрадення, шахрайство, обман, зловживання владою чи уразливістю положення, підкуп. Мета: експлуатація - всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства , підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність.
До основних різновидів торгівлі людьми належать:
Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації:
Від цього злочину найбільше страждають молоді жінки, неповнолітні дівчата, а часом і діти (саме вони становлять головну групу ризику). Злочинці отримують надприбутки саме від використання жінок та дівчат на глобальному ринку сексуальних послуг.
Торгівля людьми з метою трудової експлуатації:
Торгівля людиною з метою експлуатації її праці залишається актуальною проблемою для громадян України. Протягом останніх років проблему зафіксовано як на теренах самої України без перетину кордон, так і в країнах призначення., серед яких Росія, Чехія, Польща, Італія, Португалія та інші.
По допомогу звернулись потерпілі, які вивозилися, перепродувалися та експлуатувалися у таких сферах, як будівництво, каменоломні, лісоповали, прокладання залізничних колій, сільське господарство, нелегальний вилов риби, підпільні майстерні з пошиття одягу та переробка харчової продукції.
Водночас в Україні фіксувалися випадки торгівлі людьми з метою експлуатації у вуличній торгівлі (м. Херсон), підпільних майстернях (м. Харків) з пошиття легкого літнього одягу (спортивні футболки, що швидко збувалися на місцевих базарах). У одному з цих випадків постраждалими виявилися жінки з селищ Киргистану, які не володіли ані українською, ані російською мовою, а тому були особливо незахищені від шахрайських дій та маніпуляцій над ними. Більше того, вони прибули в Україну разом зі своїми дітьми, яких місяцями утримували з матерями у закритих підвалах, позбавивши можливості пересування та спілкування з іншими людьми.
Торгівля людьми з метою використання у жебракуванні:
Від цієї проблеми найбільше страждають діти, інваліди та люди старшого віку. Широковідомою стала кримінальна справа за фактом експлуатації дітей-інвалідів з Румунії на вулицях м. Риму в Італії. У засобах масової інформації в Румунії злочинці розмістили інформацію про реабілітацію дітей-інвалідів у клініках Італії на пільгових умовах. Злочинці зібрали дітей на візках і транспортували їх до Риму. Діти-інваліди були змушені проживати в долині ріки у наметах, в протягом дня їх виставляли в туристичних місцях Риму для жебракування. Самостійно діти не могли пересуватися, отже, опинитися в повній залежності від злочинців, які відмовляли їм навіть в елементарній медичній допомозі.
Вивезення дітей для використання в жебракуванні і в Україні. Так, малолітні діти з Вінницької області, яких виховувала мати-одиначка, були передані нею з а певну грошову винагороду в руки родини для жебракування на території Російської Федерації.
На вулицях Києва були встановлені факти експлуатації чоловіка-інваліда на візку, громадянина Росії, викраденого з будинку інвалідів цієї країни для використання в жебракуванні. Іншу престарілу жінку злочинці вивезли з віддаленого села Молдови і примусили жебракувати протягом 16-ти років спочатку в Санкт-Петербурзі (РФ), а потім на ринках Києва.
Торгівля людьми з метою використання у виготовленні порнопродукції:
Виготовлення на території України та направлення через канали Інтернету порнографічної продукції в країни, які мають на неї попит, приносить злочинними угрупуванням неабиякий прибуток. Особливо це стосується дитячої порнографії, від чого страждають діти різного віку і різної статі. В Україні було викрито цілий ряд так званих фотостудій, які використовували дітей для своїх злочинних намірів.
Торгівля людьми з метою вилучення органів:
З розвитком медичних наук зростає попит на трансплантацію органів людини. Серед відомих випадків торгівлі людськими органами торгівля нирками найпоширеніша, оскільки на них існує високий попит (трансплантувати нирку простіше порівняно з іншими людськими органами). Серед основних стримуючих факторів збільшення кількості таких злочинів фахівці називають складні медичні процедури та потребу в лікарях високої кваліфікації.
В Україні нещодавно силами правоохоронних органів було заарештовано жінку, яка через канали мережі Інтернет намагалася продати нирку свого чотирирічного сина. Також силами правоохоронних органів України було затримано лікаря, який на території України нелегально підшукував донорів для трансплантації нирок.
Для України особливо актуальними є трудова та сексуальна експлуатація. Але останнім часом все більшого поширення набуває торгівля дітьми, торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі та жебрацтві.
Стосовно трудової експлуатації, то постраждалі зазвичай працюють на надзвичайно важких роботах із порушенням техніки безпеки праці: робота у сільському господарстві, на будівництві, у промисловості по 16-18 годин на добу, без вихідних, без засобів захисту, у поганих соціально-побутових умовах. Часто такі особи повністю ізольовані. Нерідко потерпілі проживають у підвалах нелегального підприємства, що постійно охороняється, в антисанітарних умовах, без належного харчування та без будь-яких контактів поза межами робочого місця.
При трудовій експлуатації на початку роботи постраждалим, як правило, обіцяють заробітну плату після завершення певного обсягу роботи чи певного терміну роботи. Крім того, у постраждалих відбирають паспорт, інші документи начебто для „проведення їхньої легалізації”. Але й після завершення запропонованого обсягу чи терміну роботи заробітну плату не виплачують. Будь-який опір робітника жорстоко карається побоями, обмеженнями у пересуванні, голодом, залякуваннями.
З досвіду діяльності громадських та державних організацій з’ясувалося, що до характерних рис сексуальної експлуатації можна віднести такі: необхідність вступати з клієнтами у „небезпечний секс”; примушення постраждалих до прийому різних медичних препаратів, що викликають негативні наслідки.
В Україні також часто говорять про поняття зовнішньої (з перетином державного кордону) та внутрішньої (без перетину державного кордону) торгівлі людьми. Однак такі поняття не закріплені законодавчо, і торгівлею людьми вважається злочин, скоєний як при перетині державного кордону, так і без цього, що не є його визначальною характеристикою.
Законодавство у сфері протидії торгівлі людьми
Для протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції і України наша держава повністю приєдналась до міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми і дискримінацією жінок.
Серед них:
Конвенція ООН 1949 р. про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами, яка значно розширила коло дій, що вважаються злочинними у сферах торгівлі людьми та експлуатації;
Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., шоста стаття якої вимагає від держав прийняття та виконання відповідних законів, що сприятимуть припиненню всіх видів торгівлі жінками;
Декларація ООН про подолання насильства над жінками 1993 р., в якій продаж жінок, їх експлуатація та примус до проституції чітко названі видом насильства проти жінок, який держави зобов’язані викорінювати.
У 1997 р. в м. Гаага (Нідерланди) відбулася Європейська Міністерська конференція, що проходила під керівництвом Європейського союзу, Там була прийнята Гаагська міністерська декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів для запобігання та боротьби з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації.
Отже, міжнародні правові документи, до яких приєдналася Україна, вимагають від нашої держави прийняття та виконання відповідних законів, які сприятимуть припиненню всіх видів торгівлі людьми.
Оцінюючи зусилля України в боротьбі з торгівлею людьми, необхідно зазначити, що зазначити, що наша держав однією з перших у Європі ухвалила Закон про кримінальну відповідальність за здійснення зазначеного злочину.
На сьогодні кримінальну відповідальність за цей злочин передбачено статтею 149 „Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” Кримінального кодексу України 2001 р. Згадану статтю було суттєво доопрацьовано та максимально наближено до положень Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності.
Статтею 146 Кримінального кодексу України передбачається кримінальна відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини у вигляді обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 111 затверджена Державна соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2020 р. Метою цієї програми є запобігання торгівлі людьми, підвищення ефективності виявлення осіб, які вчиняють такі злочини або сприяють їх вчиненню, а також захист прав осіб, постраждалих від торгівлі людьми, особливо дітей, та надання їм допомоги.
Програма включає в себе як заходи, спрямовані на запобігання торгівлі людьми, так і заходи, що передбачають захист потерпілих та їх реінтеграцію. Це – надання необхідної медичної, психологічної та правової допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Створення для цього мережі реінтеграційних та кризових центрів і притулків тощо.
