Посвідчення правочинів за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування
У чому полягає цивільна дієздатність фізичної особи? Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе
цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.Обсяг дієздатності визначається Цивільним кодексом України і залежить від двох факторів: віку людини та стану її здоров’я.Залежно від віку розрізняють такі види цивільної дієздатності:- повну, що виникає із досягненням 18 років;- неповну (у віці від 14 до 18 років);- часткову (до досягнення 14 років).Зважаючи на стан здоров’я, особа може бути обмежена у дієздатності або визнана недієздатною.
Яким віком обмежується поняття «дитина»?
Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
У чому полягає різниця між малолітніми та неповнолітніми?
Поняття «малолітня особа» та «неповнолітня особа» пов’язані насамперед із дієздатністю і використовуються для визначення вікової межі, з якої ці особи здатні самостійно чи за згодою законних представників набувати та здійснювати суб’єктивні права та обов’язки.Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.Крім дрібні побутові правочини, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Для укладання правочину згода піклувальника необхідна лише неповнолітнім?
Стаття 36 Цивільного кодексу України передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, у разі, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище – над такими особами встановлюється піклування.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.
Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.
Статтею 39 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Якими нормативно-правовими актами регулюються питання посвідчення правочинів за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування?
На захисті майнових прав дітей, а також осіб над якими встановлено опіку або піклування, стоять зокрема, норми Цивільного, Сімейного кодексів України, Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та інші.
У яких випадках для посвідчення правочину необхідний дозвіл органу опіки та піклування?
Відповідно до вимог пункту 3 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів. Правочини за малолітніх вчиняють батьки (усиновлювачі). На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути згода другого з батьків, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, можуть бути вчинені без його згоди.
Якщо другий із батьків заперечує проти укладення правочину?
У разі якщо другий із батьків заперечує проти укладення правочину щодо майна малолітньої дитини, нотаріус відмовляє заінтересованим особам у вчиненні нотаріальної дії і роз’яснює, що зазначений спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.
Правочини від імені неповнолітніх можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування.
Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або піклувальників на заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від імені неповнолітніх осіб повинна бути засвідчена нотаріально.
Які правові наслідки посвідчення правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування?
Статтю 224 Цивільного кодексу передбачено, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
