БАСТРИГА ІВАН МИХАЙЛОВИЧ ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН смт. КУЙБИШЕВЕ
Народився 12 грудня 1937 року у селі Гусарка в районі імені В.В. Куйбишева Дніпропетровської області (з 10 січня 1939 року Запорізька область) в селянській сім'ї. Батько Михайло Прокопович Бастрига – учасник Великої Вітчизняної війни, після війни працював ковалем в колгоспі. Мати Васса Пилипівна до і після війни працювала в колгоспі. З 14 років Іван Михайлович на літніх канікулах працював у колгоспі нарівні з дорослими. Працював в полі на збирані врожаю зернових культур, на току вантажив підводи і автомобілі, які
вивозили зерно на елеватор. З дитячих років пізнав ціну важкої селянської праці. В 1956 році закінчив Гусарківську середню школу, це був перший післявоєнний випуск десятикласників. У школі навчався добре, особливо любив точні науки – математику, фізику, хімію. В атестаті були четвірки тільки по мовах – українській, російській та німецькій. Після закінчення школи разом зі своїми п'ятьма односельцями поїхав працювати на цілину. Для збільшення виробництва зерна Микита Сергійович Хрущов запропонував на вересневому (1953 року) пленумі ЦК КПРС розширити посівну площу шляхом освоєння цілинних земель. Молоді гусарківці, ще навчаючись в школі, мріяли про трудові подвиги в Казахстані. В п'ятдесяті роки минулого століття це було дуже престижно. Іван Михайлович в Північно-Казахстанській області працював у бригаді по заготівлі сіна, пізніше копав ями під телеграфні стовпи, виконував іншу некваліфіковану роботу.
Восени 1956 року Івана Михайловича призвали до лав Радянської Армії, служив протягом трьох років у м. Уссурійську Приморського краю. Після звільнення з лав Радянської Армії Іван Михайлович вступив на навчання у Дніпропетровський металургійний інститут. Після закінчення першого курсу перевівся на вечірню форму навчання, а сам пішов працювати на перше своє робоче місце – електромонтером у трест «Південелектромонтаж». У 1968 році закінчив інститут за фахом інженер-металург. З 1960 року працював на Дніпровському алюмінієвому заводі в м. Запоріжжя: черговим електриком, виробничим майстром, старшим виробничим майстром, начальником цеху залізних порошків, головою комітету профспілки заводу, начальником центральної заводської лабораторії хімічних досліджень. З 1981 року Іван Михайлович працював старшим інженером-приймальником ВО «Радіоімпорт» при торговельному представництві СРСР в Югославії. За ці два роки він побував на всіх металургійних заводах цієї країни. Період праці в Югославії дав можливість Івану Михайловичу познайомитися з кращими спеціалістами в області металургії, розширити свій кругозір, набути професійного досвіду. Так, по питаннях поставок продукції з Югославії в СРСР тісно співпрацював з сином Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнева – Юрієм Леонідовичем, який в той час працював першим заступником міністра зовнішньої торгівлі. У 1982 році повернувся на Дніпровський алюмінієвий завод, де обіймав посади начальника центральної заводської лабораторії хімічних досліджень і нової техніки, начальника виробничо-технічного відділу, заступника головного інженера заводу. У лютому 1988 року Івана Михайловича призначають головним інженером заводу. На той час завод почав працювати в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування. В епоху перебудови широко пропагандувалось і застосовувалися в умовах демократизації суспільства вибори керівників всіх рангів. Влітку 1988 року на заводі розгорнулась компанія за вакансію керівника підприємства. В багатотиражній заводській газеті «За алюміній» під заголовком «Ищем хорошого директора», були надруковані імена членів конкурсної комісії, умови, та кандидати від трудових колективів заводу на цю високу посаду. Таких кандидатів було зареєстровано аж одинадцять чоловік. Після консультацій, переговорів в конкурсі взяли участь чотири претенденти на посаду директора Дніпровського алюмінієвого заводу імені С.М. Кірова в місті Запоріжжі. 22 вересня 1988 року на конференції трудового колективу заводу за Івана Михайловича проголосувало 263 делегата із 462. Так, за результатами таємного голосування Іван Михайлович став директором єдиного в Україні і найбільшого у Східній Європі виробника алюмінію, легованих сплавів на його основі та кристалічного кремнію. Завод мав комплексний металургійний цикл, який спеціалізувався на виробництві глинозему металургійного і спеціальних марок первинного алюмінію, легованих алюмінієвих сплавів для автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, кремнію кристалічного для напівпровідникової та кремнійорганічної промисловості. Запорізький завод першим в світі опанував електротермічне виробництво силуміну. 21 листопада 1990 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про створення акціонерних товариств в металургії». Цим документом передбачалося, частину акцій товариства розподілити між членами трудового колективу, з метою зацікавленості працівників краще працювати та отримування акціонерами дивідендів з прибутку. Це була хороша перспектива для всіх працівників комбінату, від робітника до директора. Упродовж 1990 – 1994 років Іван Михайлович працює генеральним директором За порізького виробничого алюмінієвого комбінату. З 1994 року Запорізький алюмінієвий комбінат – відкрите акціонерне товариство зі статутним фондом близько 155,7 млн. грн., розділеним на 622 729 120 акцій. У власності колективу комбінату (облікова чисельність – 7200 осіб – Автор) перебувало 7 % акцій на суму 10,9 мільйона гривень, інші належали державі. З 1994 року Іван Михайлович Бастрига обіймав посаду голови правління ВАТ – генерального директора Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату, а з 2001 року президент ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». 3 1994 по 1998 рік – президент Запорізького обласного союзу промисловців та підприємців «Потенціал». Голова ради АБ «Муніципальний». Іван Михайлович – ініціатор створення та президент Асоціації вітчизняних виробників кольорових металів України. В березні 1998 року Іван Михайлович балотувався по виборчому округу №79 кандидатом в народні депутати України, але перед голосуванням зняв свою кандидатуру. 21 липня 1999 року Бастрига Іван Михайлович постановою №117 був зареєстрований Центральною виборчою комісією довіреною особою кандидата у Президенти України Л.Д. Кучми по одномандатному виборчому окрузі №79 (м.Бердянськ). У 2001 році обраний президентом Запорізької обласної федерації баскетболу. У 2002 році Іван Михайлович прийняв рішення балотуватись в народні депутати України по територіальному виборчому округу №80, який включав у себе чотири сільські райони – Куйбишевський, Розівський, Чернігівський, Бердянський і м. Бердянськ. На одне місце зареєструвалося тоді 18 кандидатів. 31 березня 2002 року кожний третій виборець округу проголосував за Івана Михайловича. З великим відривом від конкурентів, набрав майже 35 тисяч голосів, І.М. Бастрига переміг. В парламент прийшов з великим досвідом господарника, з перших днів роботи депутат зайняв активну позицію, мав авторитет у фракції і в парламенті в цілому. Як депутат Іван Михайлович намагався активною діяльністю максимально втілювати у життя свої помисли задля успішного розвитку рідного запорізького краю. Виборці Куйбишевського району не пошкодували, що проголосували за Івана Михайловича, він став основним меценатом шкіл, традиційно вшановував кращих випускників - медалістів шкіл. Постійно відмічав працю вчителів – дарив їм подарунку, квіти. Дбав про будинки культури в селах, закупляв музичну апаратуру, костюми, для багатьох дитячих навчальних закладів закупляв іграшки, для шкіл завозив цілі комп'ютерні класи. Багато учасників Другої світової війни з його рук отримали телефонні апарати. В Куйбишевській центральній лікарні завдяки Івану Михайловичу було відкрите реанімаційне відділення, завдяки якому врятовано сотні життів мешканців району. Протягом багатьох років не вирішувалася проблема питної води в смт. Куйбишеве, за цю справу взявся І.М. Бастрига. Використав свої особисті зв'язки, зокрема з міністром транспорту та зв'язку України Георгієм Миколайовичем Кирпою, і проблема була вирішена позитивно. Як результат, до Куйбишевого був в короткий час побудований водовід протяжністю 7,6 кілометра. Його введення в експлуатацію значно поліпшило забезпечення артезіанською водою мешканців селища. За активну участь у розв'язані цієї проблеми, виконавчий комітет Куйбишевської селищної ради нагородив Івана Михайловича своєю вищою нагородою.
Бастрига Іван Михайлович протягом свого перебування народним депутатом України четвертого скликання змінив декілька фракцій та депутатських груп. Назва фракції (депутатської групи) Дата вступу Дата виходу Фракція «Єдина Україна» 15.05.2002 20.06.2002 Фракція «Регіони України» 20.06.2002 17.03.2005 Група «Воля народу» 17.03.2005 25.03.2005 Фракція «Партії промисловців і підприємців України» 25.03.2005 25.05.2006 Іваном Михайловичем протягом каденції були подані і були розглянуті 13 депутатських запитів, а саме до Кабінету Міністрів України – 4, керівникам міністерств і відомств України – 7, Генеральному прокурору України – 2. Постановою Центральної виборчої комісії від 22 липня 2004 року №213 Іван Михайлович Бастрига був зареєстрований довіреною особою кандидата на пост Президента України Віктора Федоровича Януковича на 80 територіальному виборчому окрузі. З 2006 року по 2007 роки Іван Михайлович - у ТОВ «Суал-холдинг» - заступник голови Наглядової ради ВАТ «ЗАлК». Розпорядженням №320 від 27 серпня 2008 року при голові Запорізької обласної державної адміністрації була створена Рада старійших з метою залучення заслужених діячів, авторитетних і досвідчених фахівців різних галузей економіки та сфер діяльності
суспільства до визначення конкретних ефективних шляхів та можливостей для подальшого сталого розвитку області, до якої був обраний Іван Михайлович Бастрига.
Іван Михайлович Бастрига нагороджений орденами «За заслуги» III ст. (1992р.), II ст.
(2000р.) та І ст. (2008р.) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1974р.); Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2002р.), Верховної Ради України (2005р.); медалями «За розвиток Запорізького краю» (2007 р.), «За ефективне управління» (2000 р.) Міжнародною кадровою академією, «Ветеран праці» (1986 р.), «За вагомий внесок у розвиток міста Бердянськ» йому присвоєно почесні звання «Почесний громадянин м. Бердянська» (2007 р.), «Почесний громадянин м. Запоріжжя» (2011 р.), «За сприяння в охороні державного кордону України» (2005 р.) адміністрацією Державної прикордонної служби України; медаллю СРСР «За доблестный труд» (1970 р.); присвоєно звання «Кращий роботодавець» (2000 р.) та «Почесний громадянин Куйбишевського району» (2008 р.), «Заслужений металург СРСР»; Українською Православною Церквою відзначений трьома вищими церковними нагородами. Автор книги «Между прошлым и будущим». Одружений. Має трьох дорослих дітей.
