МАРІНОВ ЕДУАРД ГЕОРГІЙОВИЧ ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКОЇ РСР
МАРІНОВ ЕДУАРД ГЕОРГІЙОВИЧ - головний агроном колгоспу «Україна» Куйбишевського району. Марінов Едуард Георгійович народився 26 березня 1938 року в селі Ботієво Приазовського району Запорізької області в селянській сім'ї. Батько – вчитель за професією, сільський трудівник за покликанням. До Великої Вітчизняної війни вчителював, а в роки евакуації в одному з аулів Киргизії працював ветфельдшером. Після повернення в рідні приазовські степи працював директором школи, пізніше головою колгоспу
«Червона хвиля». Легкого життя не шукав. Куди потрібно, туди і йшов. Це батьківське життєве правило запам'ятав на все життя його син Едуард. В 1953 році вступив в члени ВЛКСМ. У шкільні роки Едік захоплювався технікою. У 5 класі вже до гвинтика розбирав і сам складав мотоцикла. Закінчивши десятирічку, подав документи в інститут механізації сільського господарства, але не пройшов по конкурсу. Трудову діяльність розпочав в квітні 1956 року в своєму селі слюсарем Ботієвської МТС. Старався, віддавався роботі, норми перевиконував, хвалили, ставили в приклад, але юнак не не відчував морального задоволення. Тісні стіни душили його кипучу енергію. Хотілося простору, сонця. Серед хлібного розливу молодий помічник комбайнера Едуард Марінов відчув, що ніколи не повернеться в майстерню. Його зачарував безмежний степ, а колгоспний сад манив, ніби оазис мандрівника в пустелі. У серпні 1957 року керівництво МТС направило Едуарда Георгійовича на навчання в Мелітопольський технікум плодоовочівництва. Навчався старанно, був комсоргом та старостою групи. Три весни зустрічав з викладачами у мелітопольських садах, а четвертої 16 березня 1960 року, з дипломом в кишені був направлений у колгосп «Україна» Куйбишевського району Запорізької області і відразу молодий бригадирсадівник поринув у роботу. В перший робочий день Едуарда Георгійовича в колгоспі було вирішено закласти комсомольський 
стогектарний сад і для цього залучити загалом до сотні молодих працівників – комсомольців з усього району. Старшим на цій роботі в господарстві призначили саме Е.Г. Марінова. З цим завданням молодому спеціалісту було непросто справиться бо сам був молодим і керувати таким великим гуртом людей довелося вперше, але робота йшла добре і за три дні посадили 102 гектари саду. З ранку до вечора у відкритому всім вітрам степу не стихали голоси, раз по раз злітали пісні. І нічого, що пронизливий східняк, видуваючи з-під тілогрійок останнє тепло, добирався до кісток, що на гумових чоботях по пуду липучого чорнозему: всі уявляли, як захоплені мрії молодого садівника Едуарда Георгійовича перетворяться в дійсність і це зігрівало. Завдячував він також ветеранам – садівникам С.М.Карпію, С.Ф.Дементію, П.Г.Голубу, які допомогли йому закласти комсомольський сад, передали свій багаторічний досвід, всі тонкощі й секрети. В 1962 році правління колгоспу вже без вагань доручило йому організувати висадку фруктових дерев в саду на площі 91 гектар. Після цього сад у колгоспі займав 325 гектарів. Правління колгоспу побачило, що молодий садівник у курсі справ: розмітку вміє робити не гірше досвідченого землевпорядника, в сортах, обробітку дерев розуміється. Кожного дня Едуард Георгійович голубим «Іж-56» польовими дорогами бував в селах Широке, Грузьке, Червоне Озеро, куди сягало його господарство. Перші три роки в колгоспі Едуард Георгійович працював бригадиром садовогородньої бригади, після чого в нього було кар'єрне підвищення – наступні три роки працював агрономом-плодоовочівником. В червні 1962 року первина партійна організація колгоспу «Україна» прийняла Едуарда Георгійовича в члени КПРС. На той час колгосп «Україна» не мав високих досягнень у рослинництві, так у 1963 році колгосп виростив по 13, 5 центнера з гектара озимини, по 13 центнерів кукурудзи, 11,9 центнера гороху, 12,8 центнера соняшника на круг. Е.Г. Марінов чітко розумів, що агроном – одна з головних фігур на селі, і тому коли йому 1 квітня 1966 року правління колгоспу запропонувало посаду головного агронома колгоспу «Україна» – він уже добре знав закони землеробства, закони агрономії, тому дав згоду. 32 роки Едуард Георгійович пропрацював на цій посаді, 1 квітня 1998 року закінчив свою трудову діяльність в господарстві. В 1970 році заочно закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут, а також був нагороджений медаллю «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І.Леніна». Не один десяток років колгосп «Україна» був насіннєвим господарством І групи. Не один десяток сортів пшениці та кукурудзи виростили під керівництвом Едуарда Георгійовича. Ними щороку засівали сотні гектарів землероби практично всієї України. Високоякісне зерно щороку приносило в касу господарства суттєві надходження. Весна – для агронома особлива пора, бо закладається майбутній урожай. Так, з ініціативи Е.Г. Марінова, в колгоспі «Україна» – одному з небагатьох, а, можливо, єдиному господарстві не лише у районі, а й в області, де при вирощуванні озимої пшениці влаштовувались на полях технологічні колії. Вони сприяли якісному обробітку полів проти шкідників і бур'янів з допомогою наземних обприскувачів, дозволяли відмовитися при цьому від авіації. По цих коліях, щоб не утворювалося клинів при збиранні врожаю, орієнтувалися комбайнери, а при оранці – трактористи. 8 грудня 1973 року Президія Верховної Ради СРСР нагородила Едуарда Георгійовича орденом «Знак Пошани» (номер ордена 989894). Ще одним надбанням головного агронома колгоспу «Україна» Е.Г. Марінова було вміння зберегти вологу на полях, які відводились під озимі. Для цього парові попередники в другій половині літа в господарстві обробляли культиваторами, на яких замість лап ставли ножі з плоскорізів, а непарові, зокрема багаторічні трави – обробляли дисковими боронами і культиваторами. Озимі і ярові в колгоспі «Україна» сіяли обов'язково із внесенням фосфорних добрив у рядки. Робита це клопітка, бо добрива для цього слід було підготувати (просіяти), проте без добрив було неможливо добитися високого врожаю. В листопаді 1974 року Едуарду Георгійовичу поталанило, у тиражі п'ятого випуску грошово-речової лотереї Української РСР на білет 043 серії 19351 випав виграш – автомобіль «Запорожець ЗАЗ – 968» вартістю 3500 карбованців. Комуністи другої бригади обрали його секретарем первинної партійної організації та заступником секретаря парткому колгоспу «Україна». У 1986 році колгоспники колгоспу «Україна» виростила високий урожай колоскових – по 32,6 центнерів на кожному із 1860 гектарів. Це велика заслуга головного технолога полів колгоспу Е.Г. Марінова, який щорічно вирощував 30-центнерні врожаї, а озимої пшениці – 250-пудові. Бюро райкому Компартії України, виконком районної Ради народних депутатів, президія райкому профспілки працівників агропромислового комплексу і бюро райкому комсомолу за підсумками районного соціалістичного змагання за 1986 рік Е.Г.Марінова було визнано кращим агрономом району та нагороджено свідоцтвом «Кращий спеціаліст». Рекордним щодо пшениці був 1990 рік. Тоді в господарстві намолотили 7706 тонн цього зерна і одержали його по 59.7 центнера з гектара. А на окремих полях озима пшениця сорту Скіфянка заврожаїла по 76.0 центнерів. 17 червня 1991 року Указом Президії Верховної ради України Едуарду Георгійовичу за особистий вклад у збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на основі впровадження інтенсивних технологій і передових методів організації праці присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства Української РСР». За роки праці в колгоспі був нагороджений сімома медалями ВДНГ (Виставки досягнень народного господарства).
Землероби колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» в 1994 році виростили найвищий у Куйбишевському і Розівському районах врожай. Намолотили по культурах: на круг зернових колоскових – по 43,5, озимої пшениці – по 35,4, ячменю – по 43,5, озимої пшениці – по 35,4, жита – по 45,7, вівса – по 31,7, гороху – по 35,8 центнера. Агроном – одна з головних фігур на селі. Його основне завдання - вдосконалювати сільськогосподарське виробництво, управляти працею механізаторів, рильників та інших робітників. Озброєний спеціальними знаннями, агроном краще за інших бачить, як розвиваються рослини, чого їм не вистачає, які зміни відбуваються в ґрунті. Він - основний провідник науки в господарстві, він визначає технологію праці, його організацію. Агроном планує проведення сільськогосподарських робіт з врахуванням безлічі чинників, таких, як особливості оброблюваної культури, погодні умови, стан ґрунту тощо. Спостерігає за зростанням і розвитком рослин, планує підкормлювання, поливання, прополки та інші заходи, що дозволяють отримати високі врожаї. Протягом всіх років, у головного агронома колгоспу на столі незмінно лежала карта землекористування колгоспу «Україна». Маленькі прямокутники полів, умовні позначення шляхів, ярів і балок. Як багато вони для нього значили. Три польових і три ґрунтозахисних сівозміни – загалом 36 полів, 6100 гектарів сільгоспугідь, 5186 гектарів оранки в аркуші ватману. Великий і незаперечний авторитет головного агронома серед людей. Цей авторитет від невичерпної працьовитості, перш за все, великої ерудиції. Після звільнення з колгоспу «Україна» за пенсійним віком, Едуард Георгійович протягом дванадцяти років працював на різних посадах, але всі вони були пов'язані з рільництвом, з хліборобами. 4 квітня 1998 року Едуард Георгійович був прийнятий на роботу у ТОВ «Царекостянтинівська машинно-технологічна станція» на посаду заступника директора, а вже 1 травня 1998 року він очолив товариство. З жовтня 1999 року продовжив свою трудову біографію в науковому виробничому фермерському господарстві «Компанія «Маіс» в селі Веселе Синельниковського району Дніпропетровської області агрономом-інспектором по вирощуванню насіння гібридної кукурудзи по Запорізької області. У серпні 2002 року Едуард Георгійович повернувся в селище Куйбишеве на посаду заступника директора по виробництву в ТОВ «Агропромінвест», у вересні 2003 року перейшов працювати заступником директора ТОВ «Царекостянтинівська МТС», з серпня 2004 року працював заступником директора в ТОВ «МПМ», а з вересні 2008 року працював на посаді заступника директора ТОВ «Аграрний союз Запоріжжя». З 4 січня 2010 року Едуард Георгійович на заслуженому відпочинку. Має двох дорослих дітей: донька Світлана працює терапевтом в Куйбишевській центральній районній лікарні; син Андрій працює директором ТОВ «МПМ». Радують дідуся четверо онуків.
