ТІМЧЕНКО (Корнієнко) ЛЮБОВ ТАРАСІВНА ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Тімченко (Корнієнко) Любов Тарасівна народилася на хуторі Петрівському (Вершинська Перша сільська рада) Куйбишевського району Запорізької області 28 травня 1942 року. Її батька, Корнієнка Тараса Федоровича (1910 р.н.), після звільнення хутора від німецько-фашистських загарбників у вересні 1943 року польовий військовий комісаріат призвав та направив у 66 механізовану бригаду 8 механізованого Олександрійського корпусу. Червоноармієць Т.Ф. Корнієнко помер від ран 24 лютого 1945 року на території Польщі в місті Конте. Мати, Корнієнко (Танцюра) Дарина Давидівна (1907
р.н.), працювала в колгоспі імені Куйбишева (з 25 червня 1950 року – четверта бригада колгоспу імені Карла Маркса Куйбишевського району Запорізької області). В 1949 році пішла у перший клас Очеретуватської початкової школи №2. Любов Тарасівна навчалася в одному класі зі своїм майбутній чоловік Тімченком Олександром Григоровичем. У 1953 році, після закінчення початкової школи, продовжила навчання в Ново-Українській школі, а Олександр Григорович продовжив своє навчання у Вершинській Першій семирічній школі. Трудову діяльність Любов Тарасівна розпочала в 1958 році різноробочою в четвертій польовій бригаді, а з 1962 року – дояркою колгоспу імені Карла Маркса. Село Петрівське в кінці 60-х років минулого століття оголосили неперспективним, закрили школу, клуб, магазин, медпункт. Мешканці стали роз'їжджатися із села. Сім'я Тімченків переїхала в смт. Куйбишеве. З 1969 року Любов Тарасівна продовжила свою трудову діяльність в колгоспі «Україна» Куйбишевського району Запорізької області. Колгосп виділив тимчасове житло. А навесні наступного року сім'я Тімченків розпочала будівництво власного будинку. Л.Т. Тімченко спочатку працювала телятницею, а потім дояркою. Старанна жінка мала вагомі результати у роботі, вона стала учасником клубу доярок-чотиритисячниць. На той час не так і багато було доярок в районі, які доїли від кожної корови по чотири тисячі кілограмів молока. Згадує чоловік Тімченко Олександр Григорович, про трудову діяльність дружини: «У нашому будинку № 14, що по вулиці Жовтневій в смт. Куйбишеве електричне світло спалахувало найраніше, і, мов за розкладом, в один і той же час — рівно о 4-й годині ранку. За роки роботи дояркою моя дружина Любов Тарасівна, — вже виробила звичку, що просипається без будильника. Вона в числі перших ранком у корівнику. Ця риса притаманна всім старанним дояркам: найраніше приходити і пізніше залишати роботу. Своїм подругам вона завжди говорила, що вона найближче живе біля ферми і тому повинна бути першою. Вся трудова біографія моєї дружини пов'язана з фермою. Після школи прийняла групу телят. З теличок виростила первісток і попросилася в доярки. Знаю, нелегко бути дояркою з більш ніж тридцятирічним стажем, та якщо ти ще мати трьох дітей: дочок Наташі та Інни і сина Олександра, та і я постійно на фермі, бо працював скотарем. Один філософ сказав: працювати по-справжньому, значить трудитися так, щоб було важко. Нелегко всюди, де в роботу вкладаєш всього себе. І, все ж, дояркам важче. Та коли робота в радість, цього вони не помічали. Верх бере задоволення від зробленого, досягнутого успіху, від поваги товаришів по роботі, від того, що тебе хвалять при підбитті підсумків, відзначають. В цьому і суть щастя і радощів життя. Часто був свідком, коли Любов Тарасівна заходила в корівник, корови її групи лагідно косили очі на свою господарку, яка, знають, що нагодує, почистить, видоїть.
Часто Любов Тарасівна у своїх виступах на зборах говорила: «Що значить бути хорошою дояркою? Це означає: любити свою роботу, знати тонкощі професії і не лінуватися. Чому одні надоюють більше, в інших показники скромніші? Різниця в надоях від того, що одні довше і старанніше пораються біля корів, а дехто немов повинність відбуває, сяк-так подоїла і поспішає додому». Бюро райкому Компартії України, виконком районної Ради народних депутатів, президія райкому профспілки працівників агропромислового комплексу і бюро райкому комсомолу за досягнуті виробничі успіхи на честь 70-річчя Великого Жовтня нагородили Любов Тарасівну Тімченко ювілейною Почесною грамотою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ. У 1987 році Любов Тарасівна надоїла від однієї закріпленої корови у середньому по 4116 кілограмів молока. Указом Президії Верховної Ради Української РСР №1060 від 18 листопада 1988 року присвоєне почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства Української РСР» доярці колгоспу «Україна» Тімченко Любові Тарасівні. Після пенсії Любов Тарасівна ще кілька років працювала дояркою та на інших роботах. Любов Тарасівна і Олександр Григорович виховали трьох дітей, які вже мають свої сім'ї, тепер гордість пенсіонерів – чотири внуки.
