ПІДПАЛА ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ
Підпала (Шостак) Людмила Іванівна народилася в селі Вибоєвому Бердянського району Запорізької області 1 грудня 1950 року. Батько – Шостак Іван Михайлович (1914 р.н.), учасник Другої світової війни. З перших днів Великої Вітчизняної війни і до 9 травня 1945 року Іван Михайлович у діючий Червоній Армії. Після розгрому німецьких фашистів його направили на війну з Японією, додому капітан ветеринарної служби І.М.Шостак повернувся тільки після капітуляції мілітаристської Японії. Після війни кавалер двох орденів Червоної Зірки Іван Михайлович Шостак працював
головою колгоспів в Андріївському та Бердянському районах, директором підсобного господарства «Виноградне» Бердянського району Запорізької області, помер в 1990 році. Мати – Галина Федотівна (1925 р.н.), працювала вчителем початкових класів в селі Вибоєвому, після переїзду в місто Бердянськ вчителювала в Бердянській школі №4. Загальний педагогічний стаж – 38 років. Померла в березні 2013 року. Людмила Іванівна після переїзду батьків у 1962 році в м. Бердянськ закінчила вісім класів в Бердянській восьмирічній школі №4, середню освіту отримала в середній школі №16 приморського міста. Коли після школи перед батьками стало питання, де буде навчатися їх донька, Людмила Іванівна вирішила, що стане лікарем, бо з дитинства грала в лікарку і «лікувала» всіх підряд: від ляльок до собак. У 1967 році вступила до Запорізького державного медінституту, який закінчила в 1973 році за фахом лікувальна справа. Там не тільки успішно навчалася, а й була активною у громадському житті. В 1974 році пройшла інтернатуру на базі Бердянської лікарні. Після закінчення інтернатури за державним направленням направлена на роботу до Куйбишевської центральної районної лікарні дільничним терапевтом. Завдяки головному лікарю А.І.Скоропадському, лікарям Н.В. Гладковій та В.В. Лютому Людмила Іванівна в короткий час вникла в тонкощі важливої і відповідальної лікарської роботи. До виконання своїх професійних обов'язків вона ставилась старанно.
Тож, мабуть, не випадково, коли у лютому 1976 року Запорізький облздороввідділ дозволив відкрити в нашій лікарні кардіологічне відділення, очолити його довірили Людмилі Іванівні Підпалій. На новій посаді проявились і неабиякі організаторські здібності завідуючої. І особливо тоді, коли відділення збиралось переїхати із старого і вже ветхого корпусу, що неподалік автостанції, на другий поверх новозбудованого головного хотілося Людмилі Іванівні створити там для хворих хороші умови, домашній затишок. Отож із проханнями допомогти у цьому вона, як кажуть, обдзвонювала, обходила, об'їжджала не один десяток керівників господарств, підприємств, організацій району. І залишилась дуже задоволеною тим, що більшість із тих, до кого зверталась, так або інакше все таки відгукнулись на її прохання. Усім за це вона вдячна й понині, а особливо покійному І.Ф. Рязанцеву. Він тривалий час керував колгоспом імені Куйбишева у селі Гоголівці, сам лікувався у цьому відділенні і добровільно погодився бути свого роду координатором цієї, як тепер кажуть, спонсорської підтримки. Звичайно ж, із великою приємністю працівники відділення справили новосілля у 1989 році. У відділені з'явилося нове медичне обладнання, меблі, килими, холодильник, посуд, телевізори. Відділення розширилося до сорока лікарняних ліжок. Обладнали декілька окремих палат для ветеранів Другої світової війни. Людмила Іванівна постійно підвищує свій фаховий рівень, регулярно підтвержує вищу кваліфікаційну категорію лікаря-кардіолога. Брала участь в першому обласному конкурсі «Кращий за професією». Дуже переживає вона, коли пацієнтам і, особливо пенсіонерам, не вдається купити рекомендовані ліки через їх дорожнечу. Буває, що й у вихідні, і вночі до неї звертаються тяжко хворі. І вона завжди готова порадити їм щось корисне, чимось допомогти. лікувального корпусу. Дужехотілося Людмилі Іванівні створити там для хворих хороші умови, домашній затишок. Отож із проханнями допомогти у цьому вона, як кажуть, обдзвонювала, обходила, об'їжджала не один десяток керівників господарств, підприємств, організацій району. І залишилась дуже задоволеною тим, що більшість із тих, до кого зверталась, так або інакше все таки відгукнулись на її прохання. Усім за це вона вдячна й понині, а особливо покійному І.Ф. Рязанцеву. Він тривалий час керував колгоспом імені Куйбишева у селі Гоголівці, сам лікувався у цьому відділенні і добровільно погодився бути свого роду координатором цієї, як тепер кажуть, спонсорської підтримки. Звичайно ж, із великою приємністю працівники відділення справили новосілля у 1989 році. У відділені з'явилося нове медичне обладнання, меблі, килими, холодильник, посуд, телевізори. Відділення розширилося до сорока лікарняних ліжок. Обладнали декілька окремих палат для ветеранів Другої світової війни. Людмила Іванівна постійно підвищує свій фаховий рівень, регулярно підтвержує вищу кваліфікаційну категорію лікаря-кардіолога. Брала участь в першому обласному конкурсі «Кращий за професією». Дуже переживає вона, коли пацієнтам і, особливо пенсіонерам, не вдається купити рекомендовані ліки через їх дорожнечу. Буває, що й у вихідні, і вночі до неї звертаються тяжко хворі. І вона завжди готова порадити їм щось корисне, чимось допомогти.
Свого часу Людмила Іванівна була секретарем комсомольської організації медпрацівників району, очолювала профком райлікарні, більше двадцяти років очолює профком районної профспілкової організації медпрацівників району, обиралась членом президії обкому галузевої профспілки. Невичерпана енергія, невтомність, відсутність байдужості до людського горя – притаманні риси характеру, за що була обрана медпрацівниками району головою профспілки. З її ініціативи в центральній районній лікарні був створений жіночий вокальний ансамбль, який пізніше отримав назву «Мрія». Під керівництвом М.І. Лободи ансамбль удостоївся почесного звання народного. Разом з Людмилою Іванівною у складі групи на сцені виступали: Т.Л. Мигдаль, В.М. Клименко, К.Ю. Шкарупа, Л.А. Півень, В.О. Снитко, Т.В. Сідун, Р.І. Глухих, Л.В. Кібірєва та Л.І. Нечитайло. Профком лікарні неодноразово заохочував учасників вокальної групи туристичними поїздками. Відвідали аматори сцени Ленінград, Кишинів, Волгоград. Жодне свято у смт. Куйбишеве не проходить без їх концертів. В групі лише жінки і це впливає на репертуар, їм більше до душі ліричні пісні. Це твори композиторів І. Шамо, П. Майбороди, Л. Гржибаківського, О. Білаша, пісні композиторів класиків, обробки Є. Козака, М. Лисенка, М. Леонтовича, а також обробки і твори місцевих музикантів. Ансамбль 3-голосний з divisi в партіях. В піснях самодіяльні аматори оспівують красу нашої
України, свого рідного краю. За сумлінну роботу, активну участь у громадському житті Л.І. Підпалу заслужено і неодноразово заохочували. Її, зокрема, нагороджували Грамотами ЦК профспілки медпрацівників України та обласного відділу з охорони здоров'я. У 1998 році виборці Куйбишевського району обирають Людмилу Іванівну депутатом Запорізької обласної ради. Бути депутатом обласної ради, представляти інтереси виборців району – почесно, але відповідально. Як депутат мала своє коло повноважень, працювала у профільній комісії, вела прийом виборців у своєму окрузі, регулярно приймала участь у пленарних засіданнях сесій, у виїзних засіданнях комісій. Людмила Іванівна, будучи депутатом, регулярно зустрічалась з виборцями району, старалась допомагати, як кажуть, і словом, і ділом. Нерідко добра порада важить більше, ніж матеріальна допомога. Тож не важко собі уявити, скільки все це потребує від Л.І. Підпалої і часу, і додаткових турбот для вирішення тих чи інших питань. Та спокійнішого для себе життя вона вже й не уявляє. Як відверто зізналась при розмові, навіть під кінець відпустки їй хочеться скоріше повернутися у відділення, побачитися з колегами. 31 березня 2002 року по виборчому округу №14 Людмилу Іванівну знову обирають депутатом Запорізької обласної ради. Протягом двох скликань, як депутат обласної ради, Людмила Іванівна працювала у постійній депутатській комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення, була секретарем профільної комісії. З програми кандидата у депутати Запорізької обласної ради: «…при розподілу бюджету боротися за збільшення тої частини бюджету, яка належить соціальній сфері; боротися з бідністю; захищати інтереси медичних працівників; піклуватися про підвищення заробітної плати працівникам культури, освіти, медпрацівників; відновити безкоштовне і пільгове лікування тих груп і категорій хворих, які на це заслужують; відстоювати дійсно безкоштовну медицину на ділі, а не на словах». Завдяки організаторським здібностям кардіологічне відділення і кардіологічна служба стала кращою не тільки в районі, а й однією з кращих в області.
11 червня 2007 року Президент України Ющенко Віктор Андрійович за значний особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, впровадження сучасних методів діагностики і лікування, високий професіоналізм присвоїв своїм Указом Підпалій Людмилі Іванівні почесне звання «Заслужений лікар України». У 2010 році Людмилу Іванівну виборці округу №23 обрали депутатом Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області шостого скликання (вулиця Дзержинського парна сторона, вул. Леніна №№ 2, 4, непарна сторона №№ 1а – 7). Підпала Л.І. – голова комісії з гуманітарних та соціально-культурних питань. У 2012 році завідуюча кардіологічним відділенням Куйбишевської центральної районної лікарні Підпала Л.І. нагороджена Дипломом за перемогу в обласному конкурсі «За вірність професії». Вдома Людмила Іванівна є звичайною господинею, матір'ю, бабусею. Разом із чоловіком Олександром Павловичем Підпалим, який, на жаль, рано пішов із життя, вони виховали двох синів. Старший – Олександр Олександрович – також обрав для себе професію батьків, працює в Куйбишевській центральній лікарні лікарем-отоларингологом, його дружина Вікторія Сергіївна – медичною сестрою у кардіологічному відділенні. Молодший син Євгеній після закінчення Запорізького національного технічного університету працював у КРВ Куйбишевського району, на даний час працює торговим агентом Глобінського м'ясо-молочного комбінату. Справжній життєвий потенціал Людмили Іванівни заслуговує на високу винагороду – і вона її має – це її сім'я, а особливо онуки: Антон та Альбіна. Людмила Іванівна, надзвичайно цінує довіру людей – завжди вислухає і допоможе. Головне для неї – це займатися улюбленою справою, при цьому в жодному разі ніколи не зупинятися на досягнутих знаннях. У наш час, вимоги до професії значно зросли, бо ж наука не стоїть на місці, і сьогодні головний орієнтир медицини – якісна діагностика, тому виникає необхідність орієнтуватися у принципах роботи новітніх апаратів «на відмінно», а це – здобуття нових знань, самовдосконалення. Як лікар, Людмила Іванівна завжди прагнула рівнятися на лікарів, яких вважала асами в медицині. До сих пір вона не сприймає, коли про лікаря говорять, що йому щастить, бо мало не з того світу вона повертає чи не кожного пацієнта. Однією із головних рис характеру Людмили Іванівни, є уміння вести діалог з пацієнтом, а надто – вислухати. Коли Людмили Іванівни починала працювати в Куйбишевській центральній районній лікарні, була свідком ситуації, коли саме уміння вислухати лікарем пацієнта допомогло у вирішенні конфліктної ситуації. Тоді це закарбувалося у пам'яті молодому спеціалістові і згодом, звісно, стало у пригоді, бо ж ситуації трапляються різні, та й люди різні бувають. Тож коли життя б'є ключем, а улюблена робота приносить задоволення, чого ще можна бажати сильній жінці? Певно, лише терпіння, снаги, а головне – міцного здоров'я на довгі та безхмарні роки життя.
