ПАНАСЕВИЧ ГАННА МИХАЙЛІВНА ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Панасевич (Котенко) Ганна Михайлівна народилася на хуторі Петрівському (Вершинська Перша сільська рада) Куйбишевського району Запорізької області 1 січня 1944 року. Батько Котенко Михайло Іванович (1897 р.н.) працював продавцем в сільському магазині. В грудні 1943 року він був мобілізований Куйбишевським РВК на Велику Вітчизняну війну. Михайло Іванович служив в 23 гвардійському стрілецькому полку 8 гвардійської стрілецької дивізії. В березні 1945 року в одному з боїв за визволення села Тилкас
Салдуйського району, що в Латвії, червоноармієць Котенко отримав тяжке поранення. 23 березня 1945 року в госпіталі 476 ОМСБ Михайло Іванович помер від ран.1 Його дружина Котенко (Білозуб) Векла Трохимівна (1897 р.н.) з донькою отримали похоронку на чоловіка і батька за два дні до закінчення війни, 7 травня 1945 року. Хуторяни святкували Перемогу, а в сім'ї Котенків було страшне горе. Мати працювала ланковою колгоспу імені Куйбишева (Вершинська Перша сільська рада – Автор), важкою працею заробляла на шматок хліба. Діти війни… Війна забрали в Ганни Михайлівни батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність. Тільки материнська ласка давала їй віру в щасливе майбутнє. Після війни розхожим був лозунг, що все найкраще дітям, але Ганні Михайлівні з цього найкращого нічого не дісталось. В ті голодні роки дуже їй хотілося їсти, вона знала багато місць, де росла трава, яку можна було їсти, ходила збирала й їла. У 1950 році пішла в перший клас Очеретуватської початкової школи №2 в хуторі Петрівському. Під керівництвом вчительки Марії Федотівни Гой Ганна Михайлівна зі своїми подругами почала займатися в гуртку художньої самодіяльності. Вчителька їх навчала співати і танцювати. Школярі регулярно виступали з концертами на фермі, тракторній бригаді, на сцені сільського клубу. Ще будучи школяркою Ганна Михайлівна мріяла про виступи на великій сцені. Після закінчення четвертого класу продовжила навчання в Ново-Українській середній школі. Жила в інтернаті. Вчительку Марію Федотівну Гой теж перевели в середню школу, де вона продовжила займатися з Ганною Михайлівною співами і танцями. Вперше на районній сцені вона виступила із частівками «Два колгоспи, що живуть поряд», а в чотирнадцятирічному віці з цими частівками Ганна Михайлівна виступила в Києві на концерті, присвяченому Шевченківським дням. Школу закінчила у 1960 році. На випускному вечері, на якому вона верховодила шкільною художньою самодіяльністю, директор школи сказав: «Бути тобі артисткою». Мовлені напівжартома слова виявилися певною мірою пророчими. Ганна Михайлівна хоч і не стала професійною артисткою, але зі сценою пов'язала все своє життя. Після школи вступила на навчання у Мелітопольське училище культури. 8 березня 1963 року, після закінчення училища Ганну Михайлівну призначили інспектором Куйбишевського районного відділу культури. З 1969 року по грудень 2011 року працювала директором Куйбишевського районного Будинку культури, а це 42 роки бездоганної роботи на благо культури району. 6 листопада 1964 року (п'ятниця) було урочисто відкрито районний будинок культури, в цей день відвідувачі милувалися красивим вестибулем, просторим лекційним залом на 150 місць, 450-місним залом для глядачів. З приходом Ганни Михайлівни в районний будинок культури щовечора на закличні вогні поспішали десятки куйбишевців. Одні приходили послухати цікаву лекцію чи бесіду, взяти участь у тематичному вечорі чи зустрічі з ветеранами війни і праці, подивитись виступ професійних артистів. Багатьох вабила можливість проявити свої здібності, знайти однодумців. Кожного вечора – репетиції гуртків художньої самодіяльності. 20 січня 1970 року вперше зібрався хор, який пізніше став народним. Ганна Михайлівна з Леонідом Петровичем Ремигою згуртували людей різних професій, але об'єднаних гарячою любов'ю до пісні. Перший виступ хору – 23 лютого 1970 року. Зустріли схвально. Хор – її найбільша радість і гордість, бо створювався при її безпосередній участі. Дорожити колективом в цілому і кожним його членом зокрема! Це і є однією з важливіших причин успіху. Говорячи, що підібрався чудовий колектив, директор, напевне, й гадки не мала, що в ньому значна її роль. Відповідальним екзаменом був виступ на обласному та республіканському оглядах у 1973 році. Хор був нагороджений Грамотами обласного управління та республіканським Міністерством культури, дипломами обласного та республіканського музичнохорового товариства, бронзовою медаллю, визнаний одним з кращих в області. В 1975 році хор виступив в Києві. Ганна Михайлівна робила все, щоб зробити будинок культури справжнім вогнищем культури. Використовувала різноманітні форми і засоби. Перевагу віддавала цикловій і тематичній спрямованості масових заходів. На базі районного будинку культури працював дворічний університет культури з факультетами: культпросвітньої роботи і музичним. У ньому навчалося близько півтори сотні слухачів з числа культармійців. В 1977 році районному будинку культури було присвоєне звання «Культурно-освітня установа відмінної роботи». До 60-річчя проголошення в Україні Радянської влади агітбригада під керівництвом Г.М. Панасевич підготувала програму: «Співай, Україно, радій, країно, орденоносна Республіка Рад». Агітбригада виступала у всіх колгоспах і радгоспах району. Виконували улюблені пісні і танці, у дотепних частівках і куплетах прославляли кращих трудівників району. Не було такої ферми, польового стану чи току, де б не побувала Ганна Михайлівна зі своїм колективом. Побудовані на місцевому матеріалі програми агітаційно-художньої бригади сприймалися глядачами з великим інтересом. Самодіяльні артисти багато подорожували з концертами. З агітбригадою директор районного будинку культури об'їздила всі трудові колективи району. Вони давали по чотири-п'ять концертів за день. О п'ятій ранку – виступ перед тваринниками, а пізно увечері – виступ перед комбайнерами, і так, день у день. 1 травня 1981 року було відкрите містечко атракціонів в селищі Куйбишеве. Розваги на всі смаки – оглядове колесо, каруселі, гойдалки. Всього діяло шість атракціонів. Під її керівництвом в 1990 році аматорському колективу театру естради «Сівачі» та в 2004 році творчому любительському об'єднанню «Ветеран» присвоєно звання «Народний». Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 жовтня 1990 року №1690 Панасевич Ганні Михайлівні присвоєне почесне звання «Заслужений працівник культури Української РСР». В 1991 році Ганна Михайлівна нагороджена знаком Міністерства культури України «За відміну роботу», а в 2006 році вона стає лауреатом Запорізької обласної премії за досягнення в розвитку культури Запорізького краю. Ветеранський фольклорний ансамбль «Цілюще джерело» районного будинку культури, яким керує Г.М. Панасевич, кожного року виступає на Національному Сорочинському ярмарку, який проходить у селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області.
Щороку куйбишевці у конкурсі фольклорних колективів України посідають призові місця. Вона з тих не багатьох, хто раз обравши свій шлях у житті, вже не звертав з нього, не спокушався на краще, не шукав легшого хліба. Про таких, як Ганна Михайлівна, кажуть: не живе – горить. Завдяки цьому «горінню» й зуміла створити один з найкращих будинків культури в районі. Згуртувала навколо себе колектив однодумців, «фанатів» своєї справи, плодом творчості і зусиль яких стали чотири народні колективи, затвердити за собою авторитет веселої життєрадісної і водночас суворої й ділової жінки, котру поважають всі, хто хоч трохи з нею спілкувався. Вона – душа колективу, ангел-охоронець. Колеги цінують у Ганни Михайлівни не тільки артистизм і професіоналізм, а й те, як вона вміє заворожити глядачів своєю мовою, що завжди придумує щось нове і цікаве для концертних програм і виступів, може сидіти над сценарієм і до пізньої ночі, тільки щоб вийшло добре. Ганна Михайлівна вміє знайти з кожним спільну мову. Завжди комусь, щось порадить, підкаже, в іншого поцікавиться життям – буттям, порадіє успіху, горе розділить. Вона завжди йде на зустріч, бо переконана, що після цього працюватимуть з ще з більшим завзяттям. Запалить той, хто сам горить. А горіння у Ганни Михайлівни на всіх вистачає, кожного вона запалює своєю енергійністю, 
прагненням виступити перед глядачами якнайкраще. За кожний виступ вона вболіває. Підбадьорює, кому час на сцену йти, а в самої від хвилювання аж ноги тремтять. Для професійного працівника культури, звичайно, дуже важливо мати природний дар. Необхідно володіти даром заспівувача, уміти знаходити в інших людях дарування і розбудити їх, залучити на сцену. Чудова співачка, організатор, Ганна Михайлівна з перших кроків роботи на культурній ниві довела, що людина всюди красить місце, де б не працювала, якщо має хист, віддається справі, якій служить. Після виходу на пенсію, 16 листопада 2011 року, ветерани війни та праці району обрали Ганну Михайлівну головою районної організації ветеранів України. 8 березня 2013 року, Ганна Михайлівна, відзначила ювілей – 50 років на сцені. Час ніскільки не змінив жінку. Вона й сьогодні серед культармійців, така ж запальна, багата на ідеї і щедра на душевне тепло до якого тягнуться люди. Вісім років тому Ганна Михайлівна організувала фольклорний ансамбль «Цілюще джерело», до складу якого входять ветерани художньої самодіяльності. Не один концерт не проходить в районному будинку культури без фольклорного ансамблю під керівництвом заслуженого працівника культури України. Для професійного працівника культури, звичайно, дуже важливо мати природний дар. Необхідно володіти даром заспівувача, уміти знаходити в інших людях дарування і розбудити їх, залучити на сцену. Чудова співачка, організатор, Ганна Михайлівна з перших кроків роботи на культурній ниві довела, що людина всюди красить місце, де б не працювала, якщо має хист, віддається справі, якій служить.
