СІМЧЕНКО ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН смт. КУЙБИШЕВЕ
Народився 10 січня 1940 року у селі Гусарка Куйбишевського району Запорізької області. Батько Сімченко Степан Пилипович (1918 р.н.) учасник радянсько-фінської та Великої Вітчизняної воєн. Сержант С.П.Сімченко пропав безвісти 26 липня 1941 року. Пілот літака 1 ВРШШ та стрілець-радист Степан Пилипович не повернулися з бойового завдання в районі села Осташкове Калінінської області1 . Мати Олександра Романівна (1919 р.н.) до і після війни працювала в колгоспі імені Крупської Куйбишевського району Запорізької області. В 1958 році Петро Степанович закінчив Гусарківську
середню школу у тому ж році вступив в до Лисичанського гірничого технікуму, який закінчив в 1961 році, де отримав спеціальність «Підземна розробка вугільних місцеродовищ». Після закінчення технікуму розпочав трудову діяльність в місті Кіровськ Луганської області гірничим майстром на шахті «Голубівська» тресту «Кіроввугілля». Вкінці 1961 року був призваний в ряди Радянської армії, службу проходив в місті Харкові. Після звільнення у запасї в 1964 році вступив, а 23 червня 1969 року закінчив Запорізький машинобудівний інститут імені В.Я.Чубаря по спеціальності «Радіоінженер». За направленням інституту Петро Степанович продовжив трудову діяльність головним інженером «Радіоательє» в місті Павлоград Дніпропетровської області. В 1970 році його переводять в місто Запоріжжя працювати в «Побутрадіотехніку», а через декілька місяців в селище Куйбишеве, начальником «Радіоательє». Через вісім років, в 1978 році Петра Степановича призначають головним інженером заводу «Електроприлад». Первинна партійна організація заводу в 1979 році прийняла П.С.Сімченка в члени КПРС. Завод «Електроприлад» на той час був найбільшим підприємством нашого селища. Мав свою історію. В післявоєнні роки у другій половині 40-х років минулого століття районна влада приділяла увагу відбудові та розвитку промислових підприємств, флагманом яких став Куйбишевський промисловий комбінат. У 1945 році цей комбінат очолив Аббе Євсейович Ланг (1903 р.н.) – легендарний керівник, гордість Куйбишевого. Під час війни А.Є. Ланг – на фронті, дослужився до майора, за мужність нагороджений орденом Червоної Зірки2 . Приїхавши в Куйбишеве, Аббе Євсейович розгорнув бурхливу виробничу діяльність, бо треба було відбудовувати зруйноване війною господарство, будувати житло людям. Він налагодив на комбінаті випуск цегли, покрівельної бляхи, різноманітних виробів з дерева: коліс до возів, безтарок для перевезення зерна, віконних та дверних блоків. Великим попитом серед жителів району користувалися вироби з металу: огорожі, сушарки для кукурудзи, годівниці, відра, духовки, фірмові «лангівські» цвяхи. З часом комбінат випускав м’які дивани, столи, тумбочки, шафи, буфети, етажерки, умивальники.
25 червня 1980 року Петра Степановича Сімченка призначають директором заводу «Електроприлад». Новий керівник взявся за модернізацію підприємства, бо продукція:
праски, електроплитки, вироби з дерева вже випускалась багато років і не мала конкуренції на ринку. Петро Степанович з однодумцями розпочав пошуки, це привело їх на запорізький завод «Радіоприлад», який випускав продукцію на замовлення військових. Так куйбишевський завод «Електроприлад» став філіалом «Радіоприладу». У той час на підприємстві, як і годиться, була сувора дисципліна, потрапити на його територію можна було тільки за спеціальною перепусткою. Тоді в кілька разів збільшилась кількість працюючих. Багато сільчан мріяли про таку роботу – у теплі, у білоvу халаті... Це була престижна робота. Радів Петро Степанович, що люди отримали робочі місця. Але керівники району часто дорікали йому, що він на свій завод забрав кращих людей села, щоранку автобус із «Електроприладу» звозив людей з багатьох сіл району. І непросто було П.С. Сімченку «відбиватися» від Радянської влади, але у нього був переконливий аргумент: «Так, у мене багато працює сільчан, а скільки заводчан допомагають колгоспникам на прополці». Коли завод «Електроприлад» перейшов на випуск продукції для військових, то з’явились і вільні кошти. На підприємстві почали будувати, розширювати свою виробничу базу. Крім того, завод «Електроприлад» піклувався і про людей – будували житло по вулиці Шкільній в селищі Куйбишеве для заводчан, на підприємстві працювало багато молоді. На ХХХ партійній конференції в 1983 році Петра Степановича обрали членом ревізійної комісії Куйбишевської районної партійної організації. Петро Степанович турбувався і про здоров’я працівників. Організовував поїздки на Азовське море, завод мав свою оздоровчу базу. Спортивні спартакіади були святом не тільки для «Електроприладу», а й всього райцентру. У часи розквіту дирекція заводу взялася за наведення порядку на райцентрівському стадіоні. Трибуни для вболівальників – це ж робота заводчан! У великій пошані був футбол, була своя команда «Метеор». У жовтні 1981 року ця команда перемогла у фінальному матчі дев’ятого розіграшу кубка обласної газети «Запорізька правда». Через п’ять років «Метеор» став чемпіоном Запорізької області у другій групі і перейшов у першу. Протягом трьох років футболісти цієї команди грали в групі сильніших команд області. Як патріот селища П.С. Сімченко не шкодував нічого для того, щоб було зручно куйбишевчанам. І зараз, хто буває на райцентрівському стадіоні повинен сказати щире «Спасибі» колишнім робітникам заводу «Електроприлад» і Петру Степановичу. Регулярно проводились чудові свята в районному будинку культури, де збиралися робітники заводу «Електроприлад», інженерно-технічний персонал на чолі з П.С. Сімченком. Заводські самодіяльні колективи: хор, духовий оркестр, танцювальний колектив гастролювали по сільських будинках району. Петро Степанович цінував людей, підтримував будь-які паростки ініціативи. Він був ініціатором створення колективної радіостанції на заводі, заводські радіолюбителі часто збирали своїх колег з усього Запорізького краю на маківці області – Більмак-Могилі. У Петра Степановича непростий характер, але він любить чесність, поважає порядних, працьовитих людей. Заводчани під керівництвом П.С. Сімченка допомогали сільгосппідприємствам, організаціям району. У 80-90 роки минулого століття небагато було будівельних й оздоблювальних матеріалів в магазинах району, а у такого «кита», як завод «Електроприлад», цього добра водилося чимало. І керівники господарств йшли до Петра Степановича. Не забував П.С. Сімченко і про дітей, допомагав дитсадкам. Особлива увага у Петра Степановича була й до сивочолих ветеранів. Завжди перед Днем Перемоги Петро Степанович особисто вітав ветеранів війни та праці, організовував проводи в ряди Радянської Армії молодих робітників та спеціалістів підприємства. На початку дев’яностих, коли розпався Радянський Союз, не витримав і завод «Електроприлад», який випускав продукцію військового призначення. З 1996 року, до виходу на пенсію П.С. Сімченко трудився в енергозбуті Куйбишевського району електричних мереж. П.С. Сімченко користується заслуженою повагою та авторитетом серед жителів селища, його знають також і за його межами, незважаючи на вік, завжди бере активну участь в житті селища та ветеранської організації. З нагоди святкування Дня селища, враховуючи подання голови районної організації ветеранів Г.М. Панасевич виконавчий комітет Куйбишевської селищної ради рішенням від 19 червня 2013 року №190 вирішив: «За вагомий особистий внесок в соціальноекономічний розвиток територіальної громади смт. Куйбишеве, довгорічну трудову, активну громадську діяльність присвоїти звання “Почесний громадянин смт. Куйбишеве Сімченку Петру Степанови.
