26 наших земляків, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинули в бою за Україну, її свободу і незалежність. За нас з вами. Вони були щирими патріотами, сильними і сміливими воїнами. Честь і вічна пам’ять Героям! Вони б могли ще жити, працювати
Шумейко Микола Миколайович загинув під час прориву з «Іловайського котла». Востаннє виходив на зв'язок 28 серпня 2014 року. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район). 2 вересня 2014 року тіло Шумейка разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя, як невпізнаний Герой. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. 1 березня 2015 року воїна перепоховали всім селищем на рідній землі.
Шумейко Микола Миколайович народився 1984 року в смт Куйбишеве (нині селище Кам’янка Пологівського району Запорізької області). Закінчив школу, ПТУ, протягом 2002—2004 років пройшов строкову службу у прикордонних військах. Після демобілізації працював будівельником. 19.03.2014 мобілізований, водій Куйбишевсько-Розівського ОРВК, згодом — гранатометник-заряджаючий, 93-тя механізована бригада. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві. Нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (2017; посмертно), в селищі Кам’янка Пологівського району одна з вулиць названа іменем Героя – вулиця Миколи Шумейка.
